Провідною характеристикою прогресу є розвиток науки, ускладнення її структури, інтенсивні процеси встановлення зв’язків між дисциплінами, які вважались традиційно самостійними, та формування їх термінології. В умовах стрімкого зростання обсягу інформації в медицині та фармації, впровадження нових дисциплін актуальною є проблема уніфікації фармацевтичної термінології, яку розглядають провідні вчені – проф. В.П. Черних і проф. І.М. Перцев [17]. Автори вважають за необхідне раціонально застосовувати терміни, гармонізувати їх відповідно до вимог ВООЗ, Міжнародної фармацевтичної федерації та інших світових товариств для освітньої підготовки майбутніх провізорів. Нашою метою було показати історичні аспекти розвитку термінології сучасних організаційно-економічних дисциплін, зокрема на прикладі доказової фармації у світі та в Україні.

У наш час відбувається взаємопроникнення ідей, методів, результатів, виникають «міждисциплінарні» науки (біофармація, клінічна фармація), формуються нові наукові дисципліни (доказова медицина, фармакоекономіка, фармакоінформатика, доказова фармація) та їх терміни [16]. Нами проаналізовано базові терміни цих дисциплін інтегрально в історичному аспекті та у світовій практиці.

Пошук термінів проведено в англомовних джерелах:

• англійський словник і тезаурус (English dictionary and thesaurus);
• Вікіпедія (Wikipedia);
• медичний словник (Medical Dictionary);
• медичний словник Мосбі (Mosby’s Medical Dictionary).

Статті у вищезазначених джерелах містять визначення терміна, його трактування та посилання на публікації, в яких уперше було вжито новий термін чи поняття (бібліографічний список), а також подаються періодичні видання та міжнародні організації, які займаються профільними дослідженнями. Наведемо деякі основоположні терміни з міжнародних джерел інформації.

Економіка добробуту (Welfare economics), її принципи вперше були розглянуті у працях К. Ерроу в 1963 р. Пізніше було виділено галузь економіки здоров’я у роботах В. Фукса, Т. Джетзена [20, 31].

Економіка охорони здоров’я (Health Economics) – це галузь економіки, яка вивчає питання, пов’язані з ресурсами, що забезпечують доступ до здоров’я та охорони здоров’я. У широкому сенсі економіка охорони здоров’я – це дослідження з функціонування системи охорони здоров’я з урахуванням індивідуальних та соціальних причин, які впливають на поведінку щодо здоров’я (наприклад тютюнокуріння) [25, 31].

Медична економіка (Medical Economics) часто використовується як синонім економіки охорони здоров’я. Це галузь застосування економічної теорії щодо явищ і проблем, пов’язаних, як правило, із вторинним та третинним ринком здоров’я. Проте зазвичай вона передбачає аналіз витрат і вигод від фармацевтичної продукції та економічної ефективності різних методів лікування. У медичній економіці часто використовуються математичні моделі, щоб синтезувати дані з біостатистики і епідеміології для прийняття управлінських рішень як для окремих осіб, так і для загальної політики в галузі охорони здоров’я. Обґрунтована у працях А. Кульє. Профільні журнали: Health Economics та Journal of Health Economics [24, 31].

Фармакоекономіка (Pharmacoeconomics) – наукова дисципліна, яка порівнює вартість різних схем фармакотерапії. Це субдисципліна економіки охорони здоров’я. У фармакоекономічних дослідженнях оцінюється вартість терапії у грошовому вираженні та її дієвість у показниках ефективності та підвищення якості життя завдяки використанню фармацевтичних засобів. Виділяють такі види фармакоекономічного аналізу: «мінімізація витрат», «витрати-вигоди», «витрати-ефективність», «витрати-користь». Термін «фармакоекономічний аналіз» увів канадський вчений Р. Тоунсенд у 1986 р. [29], а в 1991 р. він зі співавторами опублікував посібник з фармакоекономіки [22]. Профільні журнали – PharmacoEconomics та Value in Health [31].

Фармакоінформатика (Pharmacoinformatics) – це галузь впровадження та використання інформаційних технологій для синтезу і розробки ліків, а також для надання послуг в аптечному закладі при відпуску ліків. У європейських університетах запроваджено навчальні програми з фармакоінформатики під назвою EuroPIN. Слід відзначити, що стаття у Вікіпедії, присвячена фармакоінформатиці, не містить бібліографічного списку і знаходиться на стадії формування [31].

Доказова медицина (Evidence-based medicine), або науково обґрунтована практика, ставить за мету застосовувати найкращі наявні докази, отримані шляхом наукових методів, для прийняття клінічного рішення. Доказова медицина прагне оцінити силу наявних доказів ризику і ефективності лікування (а також ризику за відсутності лікування) та діагностичних заходів. Докази отримують на основі мета-аналізів і систематичних оглядів подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних досліджень з урахуванням інших факторів (таких як статистична достовірність, клінічна релевантність, прийнятність експертної оцінки). Термін уведений канадським вченим Д. Сакетом у 1997 р. [27, 31].

Фармацевтична опіка (Pharmaceutical care) – це відповідальне забезпечення фармакотерапії з метою усунення або зменшення симптоматики хвороби у пацієнта, зупинення або уповільнення процесу перебігу захворювання, профілактики захворювання чи його симптомів. Цей процес вимагає від клінічного фармацевта перегляду схеми лікування пацієнта з урахуванням діагнозу, встановленого лікарем, лабораторних аналізів та інформації, отриманої від пацієнта. Клінічний фармацевт має працювати в тісному контакті з лікарем і пацієнтом, щоб отримати правильне розуміння доцільності фармакотерапії та впливу різних препаратів на перебіг захворювання. Поняття ввели вчені Д. Хеплер та Л. Стренд [28, 31].

Історичні етапи розвитку вищенаведених термінів систематизовано в таблиці.

Як свідчать дані таблиці, створення Міжнародного товариства фармакоекономічних досліджень і Товариства Кокрана відбулось практично одночасно, що забезпечило інтеграційні процеси у фармакоекономіці та фармакоінформатиці [23, 31].

Таблиця. Історичні аспекти розвитку організаційно-економічних дисциплін

Рік	Термін, назва	Відповідний термін англійською	Автори, посилання
1963	Економіка добробуту	Welfare economics	Kenneth J. Arrow
1974	Економіка здоров’я	Health economics	Victor R. Fuchs, Thomas E. Getzen, A. Williams
1986	Фармакоекономіка	Pharmacoeconomics	Raymond Townsend
1987	Методи економічної оцінки програм в охороні здоров’я	Methods for Economic Evaluation of Health Care Programmes	Michael Drummond, Bernie O’Brien, Greg L. Stoddart, George W. Torrance
1989	Медична економіка	Medical economics	А. Culyer
1989	Фармацевтична опіка	Pharmaceutical care	D.D. Hepler, L.M. Strand
1991	Принципи фармакоекономіки	Principles of Pharmacoeconomics	J. Lyle Bootman, Raymond J. Townsend, William F. McGhan
1993	Товариство Кокрана	Cochrane Collaboration	www.cochrane.org
1995	Міжнародне товариство фармакоекономічних досліджень та результатів лікування	International Society for Pharmacoeconomics and Outcomes Research	www.ispor.org
1997	Доказова медицина	Evidence-based medicine	David L. Sackett
1998	Національний інститут з вивчення здоров’я та клінічних переваг Великої Британії	National Institute for Health and Clinical Excellence	www.nice.org.uk
2000-2001	Доказова фармація	Evidence-based pharmacy	Kristine Bond, Phil Wiffen

Необхідно акцентувати увагу на тому, що в 1998 році у Великобританії було створено Національний інститут з вивчення здоров’я та клінічних переваг (National Institute fоr Health & Clinical Excellence), який публікує щорічні огляди про доведену ефективність, безпечність лікарських засобів, які мають економічні переваги, подає рекомендації для включення їх у Британський національний формуляр [23]. Усі ці факти зумовили розвиток баз даних з «відфільтрованої» фармацевтичної інформації про доведену ефективність, безпечність, показники «витрати-ефективність», «витрати-користь» лікарських засобів.

Інтегрально розвиток доказової медицини, фармакоекономіки і фармацевтичної інформатики сприяв формуванню доказової фармації. Термін «доказова фармація» (Evidence-based pharmacy) був уведений у світову практику в 2000 р. членом Британського Королівського товариства фармацевтів К. Бонд у монографії «Доказова фармація» [21]. Автор обґрунтувала п’ять перспективних напрямів розвитку фармації щодо управління інформаційним забезпеченням при:

– відпуску рецептурних лікарських засобів;

– лікуванні хронічних захворювань – забезпечення прихильності (комплаєнтності) до лікування, дотримання вимог дозування ліків тощо;

– самолікуванні (самомедикації при нездужанні);

– підтримці здорового способу життя;

– наданні допомоги іншим спеціалістам охорони здоров’я.

Активне застосування методів «фармацевтичної опіки», підвищення ролі й статусу фармацевта у системі охорони здоров’я відповідно до директив ВООЗ та впровадження результатів фармакоекономіки для раціонально обґрунтованого використання лікарських засобів стимулювало розвиток напряму «доказова фармація». У 2001 р. Ф. Вайфін з Товариства Кокрана (Велика Британія) у монографії «Доказова фармація» обґрунтовує напрями розвитку доказової фармації як дотичної до доказової медицини. При цьому доказова фармація, використовуючи результати методів мета-аналізу, фармакоепідеміологічних досліджень для встановлення показників доведеної ефективності, а також безпечності лікарських засобів, займається систематизацією доказової інформації у вигляді електронних баз даних для практичного використання фармацевтами, лікарями та пацієнтами [30]. У цій монографії автор наводить джерела доказової інформації щодо лікарських засобів, якими повинен вміти користуватися фармацевт, для критичної оцінки доказових даних та їх використання при наданні інформації як керівникам охорони здоров’я, так і конкретному хворому. Інтегральні зв’язки доказової фармації з вищеназваними дисциплінами показано на рисунку.

Належне застосування базових термінів цих дисциплін є запорукою правильного розуміння і практичного використання набутих знань і вмінь студентами та спеціалістами з охорони здоров’я.

На наш погляд, цікаво показати на прикладі деяких організаційно-економічних дисциплін – організації і економіки фармації, фармацевтичної інформатики, фармакоекономіки, доказової фармації – розвиток їх термінологічного апарату і впровадження в Україні.

В Україні проф. Б.Л. Парновський та проф. Р.М. Піняжко (1979) обґрунтували предмет, об’єкти та методи досліджень науки «Фармацевтична інформація (інформатика)» [13]. Автори показали, що для оперування інформаційними мовами дескрипторного типу (ключовими словами) застосовуються пошукові тезауруси, і це є особливо актуальним на сучасному етапі використання комп’ютерно-інформаційних технологій та мережі Інтернет. Також проф. Б.Л. Парновський довів, що Державну Фармакопею можна розглядати (у широкому значенні цього терміна) як тезаурус фармацевтичних знань, а зміни в кожному новому виданні Фармакопеї відносно попереднього моделюють розвиток фармацевтичної науки (за період між виданнями). Тому використання термінів у Державній Фармакопеї є особливо важливим [11].

У 1988 р. проф. Б.Л. Парновський і к.фарм.н. Л.П. Смирнова показали, що «Організація і економіка фармації» є самостійна наукова дисципліна; був визначений предмет та об’єкти досліджень, методи аналізу для показників фінансової діяльності аптек, процесу споживання і потреби в лікарських засобах [12].

Починаючи з 2000 р., проф. О.М. Заліська та проф. Б.Л. Парновський обґрунтували і впровадили у вітчизняну практику систему наукових досліджень і викладання нової дисципліни «Фармакоекономіка» [5-8]. Вперше в Україні системно було опрацьовано Програму фармакоекономічної оцінки лікарських засобів в Україні [2] та впроваджено навчальну програму «Фармакоекономіка», створено навчальні посібники у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького (на кафедрі організації і економіки фармації та технології ліків під керівництвом проф. Б.Л. Парновського) [5, 8]. Усе це сприяло розвитку фармакоекономічних досліджень та навчальних технологій з фармакоекономіки в Україні [1, 10, 14, 15].

У 2002 р. проф. О.М. Заліська та проф. Б.Л. Парновський на підставі аналізу даних літератури узагальнили та подали власне визначення поняття доказова фармація (Еvidence-based Pharmacy) – це нова ера в розвитку фармації, яка інтегрує знання з фармакоекономіки та фармацевтичної опіки і зосереджується на встановленні достовірних даних про використання лікарських засобів при доведеній ефективності, безпечності, економічній вигоді та результатах фармацевтичної опіки [9]. Авторами було обґрунтовано, що доказова фармація базується на доказових даних, результатах фармакоекономічної оцінки лікарських засобів та системному інформаційному забезпеченні фармацевтичної допомоги [3].

На сучасному етапі розвитку фармації проведений авторами аналіз даних у мережі Інтернет показав, що лише термін доказова фармація «evidence-based pharmacy» подано в англомовній Вікіпедії та Англійському медичному словнику. Відповідно до цих джерел, доказова фармація (Evidence-based Pharmacy) – це практика фармації, коли фармацевт приймає рішення, беручи до уваги сучасні найкращі докази ефективності ліків, власний досвід, а також потреби і переваги (прихильність) пацієнта. Також уперше термін доказова фармація включено до Медичного словника Мосбі (8 видання, 2009 р.).

Слід відзначити, що при використанні інших сполучень – «probative pharmacy», «forencis pharmacy», «judicial pharmacy» – не виявлено жодної статті у вищевказаних джерелах.

Визначення доказової фармації у вітчизняній літературі базується на доказах, під якими слід розуміти систему кількісних та якісних критеріїв, що характеризують безпеку, ефективність і доступність фармацевтичних препаратів [17]; це відповідає вищенаведеному міжнародному трактуванню.

Варто сказати, що термін «доказова фармація» часто використовується в Україні як синонім поняття «судова фармація» [19, 20], яка займається аналізом правильного призначення, прийому та споживання контрольованих груп лікарських засобів (наркотичних, психотропних, отруйних та інших сильнодіючих речовин) згідно з юридичними вимогами та виявлення зловживань у цій сфері. На нашу думку, доцільно розмежовувати використання термінів «доказова фармація» та «судова фармація», оскільки судова фармація має власний предмет, об’єкти та методи аналізу.

На розвиток термінів кожної науки значний вплив мають міждисциплінарні інтеграційні процеси, які знаходять відображення у директивах, рішеннях міжнародних симпозіумів, конгресів профільних організацій. Так, Міжнародне товариство фармакоекономічних досліджень (ISPOR), починаючи з 1995 р., щорічно проводить Європейські конгреси, присвячені актуальним питанням розвитку фармакоекономіки та впровадженню її результатів у практику охорони здоров’я і в освітню підготовку. Так, на 14-му Європейському Конгресі ISPOR (Мадрид, 2011) було представлено нову книгу-довідник «Терапевтичні і діагностичні засоби для оцінки результатів досліджень в охороні здоров’я» [28], підготовлену провідними спеціалістами ISPOR. У ній наведено пояснення нових напрямів і термінів, які з’явилися у фармакоекономічних дослідженнях при оцінці терапевтичних результатів, зокрема звіт пацієнта щодо наслідків лікування (Рatient-reported outcomes [PROs]), дослідження порівняльної ефективності лікарських препаратів (Comparative effectiveness research).

Таким чином, вивчення міжнародних джерел дає змогу дослідити історичні аспекти розвитку дисциплін, їх термінології. Вищенаведені терміни сучасних дисциплін – фармакоекономіки, доказової фармації необхідно інтегрувати при формулюванні визначень у підручниках, навчальних посібниках, наукових дослідженнях, а також при перегляді термінів у Фармацевтичній енциклопедії України. Це сприятиме належному застосуванню термінів як у навчальному процесі студентів, так і під час післядипломної підготовки провізорів при вивченні сучасних організаційно-економічних дисциплін, які постійно та інтенсивно розвиваються.

Список літератури знаходиться в редакції