Визначення простатичного специфічного антигену (ПСА) – що потрібно знати лікарю-практику?

Що таке ПСА?

Простатичний специфічний антиген (ПСА) – глікопротеїн із протезною активністю – синтезується клітинами епітелію передміхурової залози. Його функція – розщеплення білків, що сприяє розрідженню сім’яної рідини. Невелика кількість ПСА надходить у кровоток, де перебуває як у вільному, так і у зв’язаному стані («загальний» ПСА = «вільний» ПСА + комплекс ПСА/макроглобулін).

Що впливає на рівень ПСА?

Рівень ПСА зростає при різних станах і навіть маніпуляціях у ділянці простати, а при прийомі деяких препаратів може знижуватися (табл. 1). Тож, призначаючи тестування на вміст ПСА, слід враховувати зазначені фактори (зокрема, чоловік має припинити статеву активність за 2-3 дні до обстеження, витримувати певний термін після процедур у ділянці простати тощо).

Яким є нормальний вміст ПСА?

Вважається, що «універсальна» норма вмісту ПСА в сироватці крові – до 4 нг/мл. Але це не зовсім правильно, оскільки нормальний вміст ПСА ва­ріює з віком. У таблиці 2 наведено нормальні значення ПСА у здорових чоловіків залежно від віку.

Слід обов’язково враховувати такий показник, як розмір щорічного приросту вмісту ПСА. Критичним його значенням є 0,75-1 нг/л. Більші показники необхідно розглядати як фактор імовірності розвитку раку передміхурової залози (РПЗ).

У яких випадках слід призначати тест на визначення вмісту загального ПСА?

Аналіз зазвичай призначають:

• при симптомах захворювання передміхурової залози: частому сечовипусканні, відчутті непов­ного випорожнення сечового міхура, проблемах з ерекцією; болю в промежині;
• при обстеженні з метою підтвердження або спростування РПЗ;
• для контролю ефективності терапії при РПЗ;
• для контролю стану пацієнта після хірургічного втручання з приводу РПЗ;
• при профілактичному обстеженні.

З якого віку слід проводити тестування вмісту загального ПСА?

Керівництва щодо призначення тестування вмісту ПСА «еволюціонують» у напрямку зменшення віку чоловіків. Так, керівництво Національної мережі багатопрофільних онкологічних установ США (National Comprehensive Cancer Network) пропонує обговорювати ризики та переваги раннього виявлення раку передміхурової залози й пропонувати скринінг із використанням пальцевого ректального дослідження (ПРД) та визначення рівня загального ПСА, починаючи з віку 40 років (рис. 1).

Рисунок 1. Алгоритм скринінгу з використанням ПРД та визначення рівня загального ПСА

 

Рисунок 1. Алгоритм скринінгу з використанням ПРД та визначення рівня загального ПСА

За рекомендаціями Американського товариства боротьби з раковими захворюваннями (American Cancer Society), чоловіки повинні мати можливість прийняти обґрунтоване рішення, обговорюючи з медичним працівником доцільність проведення обстеження на рак передміхурової залози, можливі ризики та переваги скринінгу раку передміхурової залози. Обстеження рекомендовано проводити:

• у віці 50 років – чоловікам із середнім ризиком РПЗ і очікуваною тривалістю життя принаймні ще 10 років;
• у віці 45 років – чоловікам із високим ризиком розвитку раку простати (ті, в кого принаймні один близький родич (батько, брат чи син) хворів на РПЗ у віці до 65 років, а також представники негроїдної раси);
• у віці 40 років – для чоловіків із ще більш високим ризиком (ті, у кого більше ніж один родич першого ступеня хворів на РПЗ у віці до 65 років).

Навіщо визначати загальний вміст ПСА?

Аналіз може використовуватися в багатьох цілях:

• рання діагностика раку передміхурової залози;
• рання діагностика аденоми передміхурової залози і запальних процесів;
• диференціальна діагностика раку передміхурової залози, а також доброякісних новоутворень, запалення сечовивідних шляхів;
• оцінка ефективності лікування раку передміхурової залози;
• контроль результатів хірургічного втручання при раку;
• своєчасна діагностика рецидивів раку передміхурової залози;
• профілактика з метою ранньої діагностики доброякісних і злоякісних захворювань передміхурової залози.

ПСА – один із найпростіших і найчутливіших онкомаркерів, підвищення рівня якого може вказувати на наявність злоякісного процесу в передміхуровій залозі. Рак передміхурової залози – найчастіше онкологічне захворювання серед чоловіків; він є другою найчастіше діагностованою злоякісною пухлиною і шостою за значимістю причиною смерті чоловіків від онкопатології в світі. РПЗ рідко трапляється до 50 років, але його частота неухильно зростає з віком.

Рівень ПСА як незалежний показник є більш вірогідним прогностичним фактором раку простати, ніж виявлення підозрілих ділянок у перед­міхуровій залозі методами ПРД та трансректального ультразвукового дослідження (ТРУЗД).

Вважається, що порогове значення ПСА дорівнює 4 нг/мл, оскільки лише у 0,5% пацієнтів із концентрацією ПСА < 4 нг/мл може бути виявлений РПЗ.

Підвищення рівня ПСА понад 10 нг/мл вже є показанням для проведення детального обстеження для виключення раку простати навіть при нормальних даних ПРД.

На рисунку 2 представлено алгоритм стандартного обстеження для діагностики раку передміхурової залози.

Рисунок 2. Алгоритм стандартного обстеження для діагностики раку передміхурової залози

 

Рисунок 2. Алгоритм стандартного обстеження для діагностики раку передміхурової залози

Чи дає змогу визначення вмісту ПСА провести диференціальну діагностику раку та доброякісної гіперплазії простати?

З метою більш точної інтерпретації підвищених значень загального ПСА необхідні дослідження концентрації вільного ПСА і розрахунок співвідношення вільного і загального ПСА за формулою:

 

 

 

Значення цього показника < 15% дає підстави припустити наявність РПЗ і потребує проведення біопсії передміхурової залози. При значенні > 15% необхідні спостереження і повторне обстеження хворого через шість місяців.

Список літератури

1. American Cancer Society Recommendations for Prostate Cancer Early Detection (https://www.cancer.org/cancer/prostate-cancer/early-detec­tion/acs-recommendations.html)

2. Cabarkapa S., Perera M., McGrath S., Lawrentschuk N. Prostate cancer screening with prostate-specific antigen: A guide to the guidelines. Prostate Int. 2016; 4: 125-129.

3. Kim E.H., Andriole G.L. Prostate-specific antigen-based screening: controversy and guidelines. BMC Medicine. 2015; 13: 61-64.

4. Taichman R.S., Loberg R.D., Mehra R., Pienta K.J. The evol­ving bio­logy and treatment of prostate cancer. The Journal of Clinical Investigation. 2007; 117 (9): 2351-2361.

5. Чигирева И.Б., Хасанов Р.Ш. и др. Ранняя диагностика рака предстательной железы. – Хирургия, онкология. – 2014. – № 2 (67). – С. 108-111.

6. Пушкарь Д.Ю. Клинико-диагностическое значение определения ПСА, как понять анализ ПСА, какими могут быть результаты анализа ПСА (http://disuria.ru/board/adenoma/adenoma_analiz_psa/kliniko_diagnosticheskoe_znachenie_opredelenija_psa_kak_ponjat_analiz_psa_kakimi_mogut_byt_rezultaty_analiza_psa/30-1-0-20)