Вивчення ефективності та безпеки препарату Оргіл™ у лікуванні хворих із протозойними та змішаними інфекційними урогенітальними ураженнями

Однією з найбільш розповсюджених хвороб, що передаються статевим шляхом, є урогенітальний трихомоніаз, який щороку уражає 170 млн осіб в усьому світі. За даними ВООЗ, він посідає перше місце з-поміж усіх захворювань, що передаються статевим шляхом. Ця хвороба однаково часто уражає як жінок, так і чоловіків. За даними літератури, поширеність трихомоніазу серед жінок коливається в межах 5-30%. Серед чоловіків до 10% усіх інфекційних захворювань сечостатевої сфери припадає на трихомоніаз. Трихомонадна інфекція залишається актуальною проблемою не тільки для дерматовенерологів, але й для акушерів-гінекологів та урологів, що зумовлено як її широкою розповсюдженістю, так і високою частотою тяжких ускладнень (у чоловіків – еректильна дисфункція і безпліддя, у жінок – патологія вагітності, пологів і новонародженого, післяабортні інфекції та інфекції після кесаревого розтину, підвищення ризику розвитку раку шийки матки).
Надзвичайно важливим є той факт, що при змішаній інфекції трихомонади часто є резервуаром збереження патогенних мікроорганізмів. Ці збудники персистують усередині трихомонад і є причиною рецидивів змішаної урогенітальної інфекції.
Все вищесказане зумовлює необхідність застосування ефективних, безпечних та доступних за ціною протитрихомонадних лікарських засобів, які б при мінімумі побічних ефектів забезпечували клінічне та лабораторне одужання пацієнтів, здійснення впровадження відповідних заходів для лікування статевих партнерів.

Мета та методи дослідження
Метою дослідження була оцінка ефективності та профілю безпеки препарату Оргіл (діюча речовина – орнідазол, таблетки по 0,5 г) виробництва компанії «Кусум Хелтхкер» (Індія) у хворих з різними клінічними формами урогенітального трихомоніазу (283 пацієнта) та іншими бактеріальними інфекціями – гарднерельозом (10), змішаними формами інфекцій сечостатевої сфери (3), а також рожевими вуграми (10), демодекозом (5) – всього 311 хворих.
Завдання дослідження – обґрунтування доцільності медичного застосування препарату Оргіл шляхом постмаркетингового вивчення і з’ясування особливостей клінічних проявів побічних реакцій (ПР) цього лікарського засобу в реальних клінічних умовах спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів та установ у різних регіонах України, надання в разі необхідності відповідних рекомендацій щодо його раціонального використання.
Дослідження (відкрите, просте, нерандомізоване) проведено у 311 пацієнтів у 5 клінічних університетських центрах різних регіонів України (Донецьку, Івано-Франківську, Луганську, Сімферополі та Ужгороді) під керівництвом завідувачів кафедр дерматовенерології відповідних вищих навчальних закладів.
Діагноз трихомоніазу встановлювали на підставі даних анамнезу, клінічної картини захворювання та результатів лабораторного дослідження.
Для лабораторної діагностики трихомоніазу за необхідності використовували: мікроскопію забарвленого препарату; мікроскопію нативного препарату; люмінесцентну мікроскопію; культуральне дослідження; імунологічні методи; методи ампліфікації ДНК.
Препарат Оргіл призначали за показаннями відповідно до інструкції про медичне застосування, затвердженої МОЗ України.

Результати дослідження та їх обговорення
Вивчення ефективності і профілю безпеки препарату Оргіл у клініці дерматовенерології Івано-Франківського національного медичного університету проведено у 65 хворих на урогенітальний трихомоніаз (38 жінок та 27 чоловіків), у 50 з яких діагностовано свіжий трихомоніаз (гостра, підгостра та торпідна форми; давність захворювання до 2 міс), у 15 – хронічний трихомоніаз (торпідний перебіг, давність захворювання понад 2 міс).
Клінічна картина захворювання в обстежених жінок була різноманітною (табл. 1). Всі вони були обстежені як статеві партнери хворих на трихомоніаз чоловіків або звернулися самостійно для проведення медичного огляду. При гінекологічному огляді спостерігались явища різного ступеня вираженості.
У чоловіків трихомоніаз найчастіше проявлявся у вигляді уретриту (табл. 2). Суб’єктивні відчуття були непостійні і слабо виражені. При об’єктивному огляді спостерігалися мізерні водянисті, слизисті або слизисто-гнійні виділення, симптоми баланопоститу. Хворі скаржилися на свербіж головки статевого члена, помірний біль у ділянці крайньої плоті, виділення з препуціального мішечка. Під час огляду відмічалися гіперемія шкіри головки статевого члена і крайньої плоті, набряк, мацерація шкіри, подекуди з утворенням ерозій. В одного хворого діагностовано хронічний трихомонадний простатит.
Після комплексного обстеження (скарги, анамнез, об’єктивна картина, лабораторний аналіз), виключення вагітності, лактації, захворювань центральної нервової системи та встановленої гіперчутливості до одного з компонентів препарату всім пацієнтам було призначено Оргіл за такою схемою:
• свіжий трихомоніаз – 500 мг двічі на добу після їди протягом 5 днів;
• хронічний трихомоніаз – 500 мг двічі на добу після їди впродовж 10 днів.
У разі хронічного та безсимптомного перебігу трихомоніазу до комплексу лікування включали специфічну та неспецифічну імунотерапію, а жінкам також і місцеве лікування.
Клініко-лабораторний контроль здійснювали при свіжому трихомоніазі на 6-й та 16-й день після початку лікування, при хронічному – відповідно на 11-й та 21-й день. Практично всі хворі лікування перенесли добре, тільки у двох спостерігалися побічні явища у вигляді нудоти, неприємного присмаку в роті, головного болю, які не вимагали відміни або корекції дози препарату. Повідомлення про ці ПР відповідно до наказів МОЗ України подано до Державного фармакологічного центру МОЗ України.
При обстеженні на 6-й день після початку лікування з усіх 50 (76,9% від загальної кількості пацієнтів) хворих на свіжий трихомоніаз 4 (8%) продовжували скаржитися на пінисті виділення, 3 (6%) – на печіння і свербіж у ділянці статевих органів та дискомфорт під час сечовипускання. Під час бактеріоскопічного обстеження у 4 (8%) пацієнтів виявлено трихомонади, їм призначено повторний курс лікування.
Клініко-лабораторне обстеження на 16-й день терапії показало, що клінічні прояви трихомоніазу практично зникли, але при лабораторному дослідженні у 3 (6%) хворих було виявлено трихомонади, а відтак подальша тактика їх лікування потребувала уточнення.
Значно тривожніша картина спостерігалася при хронічному трихомоніазі: при мінімумі клінічних проявів лабораторне обстеження на 11-й день лікування виявило трихомонади у 6 хворих, а на 21-й день – у 5. Ведення таких пацієнтів потребувало призначення специфічної та неспецифічної імунотерапії, місцевого лікування, консультацій суміжних спеціалістів, а також більш ретельного обстеження та лікування статевих партнерів. Таким чином, монотерапія препаратом Оргіл виявилася ефективною та безпечною у 94% хворих на свіжий та у 67% на хронічний урогенітальний трихомоніаз.
Вивчення ефективності і профілю безпеки препарату Оргіл у клініці дерматовенерології Донецького державного медичного університету проведено у формі відкритого дослідження в групі хворих, які страждають на бактеріальні інфекції сечостатевої сфери (трихомоніаз, гарднерельоз та ін.), а також рожеві вугри і демодекоз.
Під наглядом знаходилися 50 пацієнтів (27 жінок та 23 чоловіки) віком від 16 до 75 років. Дані розподілу хворих за діагнозом представлені в таблиці 3.
Клінічний діагноз підтверджували за допомогою загальноприйнятих лабораторних методів дослідження.
Терапія бактеріальних інфекцій сечостатевої сфери (трихомоніазу, гарднерельозу) включала призначення препарату Оргіл по 500 мг 2 рази на добу протягом 5-10 днів, а рожевих вугрів, демодекозу – по 500 мг 2 рази на добу впродовж 10-20 днів. Тривалість лікування залежала від клінічної форми захворювання.
Проведені дослідження довели високу ефективність препарату в лікуванні свіжих форм захворювання. За нашими спостереженнями, профіль безпеки Оргілу під час застосування був високим, ПР у процесі фармакотерапії не зареєстровано.
Дослідження ефективності та безпеки препарату Оргіл у клініці дерматовенерології Луганського державного медичного університету проведено у 80 хворих (40 чоловіків та 40 жінок) віком від 18 років зі свіжими формами урогенітального трихомоніазу, що характеризувався відповідними клінічними проявами (гострий або підгострий перебіг хвороби) тривалістю не більше 2 міс (табл. 4).
Найбільш часто клінічні прояви трихомоніазу у жінок характеризувалися симптоматикою ендоцервіциту та вульвовагініту, що діагностувалися відповідно у 28 (70,0%) і 27 (67,5%) пацієнток досліджуваної групи.
Локалізовані ураження сечостатевих органів, згідно з отриманими даними, спостерігалися лише у 13 жінок (32,5%), при цьому у 9 з них (22,5%) мали місце клінічні прояви трихомоніазного вульвовагініту, значно рідше як моносимптом відмічався ендоцервіцит або уретрит.
У 27 (67,5%) жінок досліджуваної групи мали місце значні вогнищеві ураження урогенітального тракту, у тому числі у 10 (25%) спостерігалося поєднання ендоцервіциту з уретритом та вульвовагінітом, у 8 (20%) – ендоцервіциту з вульвовагінітом.
Після комплексного обстеження та уточнення анамнестичних даних (з метою виявлення протипоказань для застосування препарату) всім хворим було призначено Оргіл по 500 мг 2 рази на добу після їди протягом 5 днів. Клініко-лабораторний контроль здійснювали на 5-й і 10-й день після закінчення прийому препарату.
Всі пацієнти переносили Оргіл добре, побічних дій не зафіксовано. Із загальної кількості хворих, які застосовували препарат, 11 (13,8%) пройшли тільки 1-й контроль (через 5 днів після закінчення лікування) та не з’явилися на 2-й; при цьому на 1-му контролі у них було зареєстровано клінічне та етіологічне одужання.
Дворазовий клініко-лабораторний контроль вилікування проведено 69 (86,2%) пацієнтам, з них у 67 відмічено клінічне та етіологічне одужання. У 2 хворих, які застосовували Оргіл (1 чоловік та 1 жінка), на 1-му контролі вилікування трихомонади в досліджуваному мікроскопічному матеріалі зі статевих шляхів не були виявлені, однак при проходженні 2-го клініко-лабораторного контролю зареєстровані клінічні прояви запального процесу в сечостатевих органах та у відповідному мікроскопічному матеріалі повторно виявлені трихомонади, що не виключає повністю можливості реінфекції. Таким чином, серед 80 хворих на свіжий урогенітальний трихомоніаз, які лікувались препаратом Оргіл, клінічне та етіологічне одужання спостерігалось у 97% випадків.
У клініці дерматовенерології Кримського державного медичного університету під наглядом знаходилися 56 пацієнтів з урогенітальним трихомоніазом (34 [60,7%] чоловіки та 22 [39,3%] жінки), середній вік яких становив 30±8,42 року, тривалість захворювання – від 1 міс до 7 років. Свіжа форма зареєстрована у 32 (57,1%) хворих (тривалість захворювання до 2 міс), хронічна (понад 2 міс) – у 24 (42,9%). В анамнезі у 27 (48,2%) пацієнтів були неоднократні курси лікування з використанням похідних 5-метронідазолу з приводу рецидивуючої інфекції.
Переважали скарги на наявність виділень – 44 (78,6%) пацієнти, свербіж у ділянці статевих органів – 15 (26,8%), больовий синдром –18 (32,1%).
Найбільш частими клінічними проявами трихомоніазу у жінок були: вульвовагініт – 10 (45,5%), аднексит – 12 (54,5%), ендоцервіцит – 8 (36,4%). Звертає на себе увагу наявність такої патології, як ерозія шийки матки, що зустрічалася у 4 (18,2%) пацієнток. У чоловіків серед клінічних проявів переважали: уретрит – 29 (85,3%), простатит – 23 (67,6%), епідидиміт – 7 (20,6%).
У результаті клініко-лабораторного дослідження встановлено, що трихомоніаз як моноінфекція мав місце у 39 (69,7%) хворих, в асоціації з іншими збудниками (гонококи, хламідії, С. albicans, гарднерельозна флора) – у 17 (30,3%).
Пацієнти зі свіжою формою трихомонадної інфекції отримували Оргіл по 500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів, із хронічною формою – по 500 мг 2 рази на добу 10 днів. Встановлення вилікуваності трихомоніазу проводили з використанням мікроскопічного дослідження, яке виконували тричі: до лікування; відразу після лікування; через 10 днів після лікування.
Під час лікування у всіх пацієнтів спостерігалося поступове зменшення вираженості, а надалі й повний регрес клінічних симптомів захворювання та суб’єктивних відчуттів. Переносимість терапії була доброю, лише 3 (5,4%) хворих скаржилися на короткочасний (1-2 дні) головний біль, який регресував, після чого вони продовжували прийом препарату. За результатами дворазового лабораторного контролю ефективності лікування встановлено, що з 56 пацієнтів, які брали участь у дослідженні, позитивний клініко-лабораторний ефект отримано у 51 (91%). У 5 (9%) осіб із хронічною формою захворювання – пацієнти з ознаками висхідної генітальної інфекції (сальпінгоофорит, аднексит, уретропростатит) та тривалістю захворювання понад 3 роки – при лабораторному контролі вилікуваності виявлені атипові трихомонади. Цим хворим проведено повторний курс лікування, що включав призначення Оргілу по 500 мг 2 рази на добу протягом 10 днів та препарату Серта («Нью-Лайф Фармасьютікалс», Індія) по 10 мг 3 рази на добу після їди впродовж 10 днів.
Результати дворазового лабораторного контролю (на 10-у добу терапії та після 10-ї доби після закінчення лікування) показали, що у всіх 5 пацієнтів мав місце позитивний ефект, збудник трихомонадної інфекції не виявлявся.
У клініці дерматовенерології Ужгородського державного медичного університету під наглядом перебували 60 хворих віком від 18 до 59 років з діагнозом урогенітальний трихомоніаз (36 [60%] чоловіків і 24 [40%] жінки).
У 20 (83%) жінок клінічні прояви трихомоніазу, що тривали не більше 2 міс, характеризувалися гіперемією слизових оболонок уретри, піхви, шийки матки, у 6 (10%) відмічалися слизово-гнійні виділення, у 14 (70%) – пінисто-слизові. Ці прояви супроводжувалися суб’єктивними відчуттями свербежу, печії при сечовипусканні, болем у нижніх відділах черевної порожнини.
У 4 (17%) хворих запальний процес був слабо виражений, водночас вони скаржилися на неприємні періодичні відчуття в уретрі після сечовипускання або в піхві під час статевого акту. Ці симптоми пацієнти відмічали впродовж більше 2 міс, але не надавали їм суттєвого значення.
У 32 (89%) чоловіків клінічні прояви трихомоніазу характеризувалися гіперемією губок уретри, головки статевого члена і крайньої плоті, наявністю водянисто-слизових виділень – у 18 (56%), гнійних – у 8 (25%) і слизово-пінистих – у 6 (19%). Ці симптоми тривали протягом близько 2 міс і супроводжувалися суб’єктивними відчуттями свербежу, печіння в сечовипускальному каналі. У 4 (11%) чоловіків клінічні прояви трихомоніазу були слабо виражені та супроводжувалися незначною симптоматикою тривалістю понад 2 міс, що не викликала суттєвого занепокоєння та не потребувала звернення за спеціалізованою медичною допомогою. Усім хворим із урогенітальним трихомоніазом призначали Оргіл по 500 мг двічі на добу протягом 5 днів.
У 58 (97%) хворих на 5-у добу лікування наставало етіологічне одужання та купірування клінічних проявів запального процесу в сечостатевих органах.
У 2 (3%) чоловіків при мікроскопії мазка на 5-у добу спостереження виявлено Trichomonas vaginalis. Лікування цих хворих було продовжено ще на 5 днів препаратом Оргіл за схемою: 500 мг двічі на добу. На 10-у добу терапії при контрольній бактеріоскопії мазків у цих пацієнтів Trichomonas vaginalis не були виявлені.
Усі хворі добре переносили препарат. Скарги на нудоту на початку лікування з’явились у 7 осіб (3 жінки та 4 чоловіки), діарея – у 1 чоловіка, що, проте, не вимагало корекції дозового режиму або відміни препарату чи додаткової фармакотерапії. Випадків дострокового вибування хворих із дослідження не було.
Підсумовуючи наведені вище дані, необхідно підкреслити, що результати проведених досліджень свідчать про високу ефективність Оргілу в лікуванні хворих із гострими та хронічними рецидивуючими формами урогенітального трихомоніазу і змішаними інфекціями сечостатевої системи.
Під час дослідження зареєстровано лише 13 очікуваних несерйозних випадків ПР (4,2%), з них за окремими проявами: нудота – 9 (52,9%); головний біль – 5 (29,4%); поява непрємного присмаку у роті – 2 (11,8%); діарея – 1 (5,9%), які не вимагали корекції дозового режиму або відміни препарату.
Зіставлення окремих даних із обсягом продажу Оргілу в Україні в 2005-2006 рр. свідчить, що частота зареєстрованих при цьому випадків ПР не перевищує граничних значень, які використовуються ВООЗ для оцінки безпеки конкретного лікарського засобу при його медичному застосуванні, і становила лише 0,016% від загальної кількості призначень у період проведення випробування.

Висновки
1. Оргіл зарекомендував себе як ефективний засіб монотерапії при свіжих і хронічних рецидивуючих клінічних формах урогенітального трихомоніазу та змішаних інфекціях сечостатевої системи; оптимальний ефект спостерігається при його застосуванні в комплексі зі специфічною і неспецифічною імунотерапією, місцевим лікуванням тощо.
2. Під час досліджень відмічено високий профіль безпеки при медичному застосуванні Оргілу в добовій дозі 500 мг. Частота очікуваних несерйозних побічних реакцій становила лише 0,016% відповідно до загального обсягу продажу і призначень препарату в період проведення випробувань у різних регіонах України.
3. Результати проведених клініко-лабораторних досліджень свідчать, що Оргіл з огляду на його ефективність і безпеку, а також фінансову доступність можна рекомендувати для подальшого медичного застосування в дерматовенерології, акушерстві й гінекології, урології для лікування відповідних протозойних та змішаних інфекцій.

Література
1. Бабюк И.А., Савенко Ю.П., Федотов В.П. и др. Лечение и профилактика трихомониаза – Донецк: Иннотек-интернасиональ, 2002. – 44 с.
2. Горпинченко И.И., Гурженко Ю.Н. Хронический урогенитальный трихомониаз и его комплексное лечение с использованием препарата орнизол (орнидазол) // Новости медицины и фармации. – 2006. – № 6 (188). – С. 13-14.
3. Мавров Г.И., Степаненко В.И., Чинов Г.П. и др. Урогенитальный трихомониаз: Методические рекомендации. – Киев, 2004. – 19 с.
4. Мавров Г.И., Унучко С.В., Бондаренко Г.М. и др. Проблемные исследования в области венерологии // Дерматологія та венерологія. – 2004. – № 2 (24). – С. 67-72.
5. Мавров Г.И., Чинов Г.П. Лечение хронической трихомонадно-бактериальной инфекции у бесплодных супружеских пар // Медицина сегодня. – 2004. – № 10. – С. 10.
6. Мавров Г.И., Шаповалова О.В., Никитенко И.Н., Башкатова Е.В. Клинико-эпидемиологические аспекты трихомониаза на современном этапе // Журнал дерматовенерологии и косметологии им. Н.А. Торсуева. – 2004. – № 1-2. – С. 7-11.
7. Мавров И.И. Половые болезни: Руководство для врачей, интернов и студентов. – Харьков: Факт, 2002. – 789 с.
8. Радионов В.Г., Нешков Н.С., Провизион Л.Н. и др. Мочеполовой трихомониаз: Методические рекомендации. – Луганск, 1999. – 19 с.
9. Романкова О.И., Коляденко В.Г. Комбинированная терапия урогенитального трихомониаза у женщин // Украинский журнал дерматологии, венерологии, косметологии. – 2004. – № 1. – С. 65-67.
10. Романкова О.І., Степаненко В.І. Комбінована етіотропна, патогенетична і місцева терапія сечостатевого трихомоніазу в жінок // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2004. – № 3 (14). – С. 73-79.
11. Романкова О.І., Шупенько М.М. Сечостатевий трихомоніаз у жінок: сучасний погляд на проблему і можливі перспективи її розв’язання // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2002. – № 3 (6). – С. 83-92.
12. Bowden F.J., Garnett G. P. Trichomonas vaginalis epidemiology: parameterising and analysing a model of treatment interventions. Sex Transm Infect 2000; 76: 248-256.
13. WHO factsheet. Office of HIV/AIDS and Sexually Transmitted Disease. – World Health Organization: Geneva, 1997.