Розділи: Огляд |

Ведення хворих на хронічний ентерит та абдомінальний ішемічний синдром

сторінки: 72-76

О.М. Радченко, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Untitled
Лікування хворих з хронічною патологією тонкої кишки є на сьогодні невирішеним міждисциплінарним питанням внутрішньої медицини, інфекційних та хірургічних хвороб [13]. Хронічний ентерит (ХЕ) (за МКХ-10, К52 – інші неінфекційні гастроентерити і коліти) визначається як поліетіологічний дистрофічний процес тонкої кишки зі зниженням бар’єрної функції, порушенням перетравлювання і всмоктування, заселенням верхніх відділів великою кількістю мікроорганізмів, вторинними метаболічними і системними порушеннями [6, 9]. У зв’язку з постарінням населення все частіше з’являється потреба диференціації хронічного ентериту з наслідками порушення кровотоку у кишечнику. Хронічна ішемічна хвороба кишок (ІХК) (angina abdominalis за G. Bacelli, 1905 р.; за МКХ-10, К55 – судинні хвороби кишечника) виникає внаслідок ішемії у басейні непарних вісцеральних гілок черевної аорти. Клінічна картина як ентериту, так і ішемічної хвороби кишок зумовлена проявами місцевого (порушення пристінкового і порожнинного травлення) та загального (зміна всмоктування харчових інгредієнтів призводить до різноманітних розладів обміну речовин) ентеральних синдромів. Проблемою медикаментозного лікування ХЕ та ІХК є те, що його не перевірено методами доказової медицини. Проте, спільними ведучими синдромами, які визначають клініку та лікування, виступають діарея, біль в животі нечіткої локалізації, синдром мальабсорбції з втратою маси тіла. Тому для хворих на ХЕ та на хронічну ішемічну хворобу тонкої кишки принципи ведення є спільними.
Основний акцент у лікуванні робиться на амбулаторному етапі (легкий і середньої важкості ХЕ та І-ІІ функціональні класи ІХК). Госпіталізація хворих необхідна при вираженому болю, втраті маси тіла більше 10 кг, виражених проявах загального ентерального синдрому (дистрофічні зміни шкіри, нігтів, випадіння волосся, явища гіповітамінозу та гіпопротеїнемії, анемія, виражені зміни інших органів травлення, ендокринні дисфункції). Таким хворим заборонені роботи, які вимагають значних фізичних навантажень.
Дієта. В період вираженої діареї необхідно призначити дієту, яка має помірну енергетичну цінність (1800 ккал) і складається із 100 г білків, 70 г жирів, 250 г вуглеводів (стіл 4А). У випадках різкого загострення хвороб тонкої кишки та значної діареї рекомендовані 1-2 голодних або розвантажувальних (кефірний, яблучний) дні. Харчування часте (5-6 разове); слід обмежити висококалорійні рафіновані продукти (цукор, кондитерські вироби, маргарин, тваринні жири, борошняні вироби тощо); рекомендовані ліпотропні продукти: нежирний сир, гречана, пшенична, вівсяна каші в помірній кількості; сезонні овочі (джерело вуглеводів); свіжі некислі соки, відвар шипшини, зелень; продукти з повноцінним білком (риба, нежирне м’ясо, птиця, кролик, яйця, сир); продукти моря, морські водорості. Бажано замінити тваринні жири рослинними, використовувати харчові волокна, пектин. Їжа повинна бути добре подрібнена. Після зменшення діареї на 4-6 тижнів призначають дієту зі збільшеною енергетичною цінністю (до 3500 ккал) насамперед за рахунок більшої кількості вуглеводів (135 г білків, 70 г жирів і 500 г вуглеводів; вільної рідини – 1,5 л на добу) (стіл 4Б). Рекомендуються сухарі і висушений пшеничний хліб, сухе печиво, супи на нежирному м’ясному бульйоні з добре розвареними крупами (крім пшеничної і перлової), страви з нежирних сортів м’яса і риби. З овочів найкращими є картопля, кабачки, диня, морква, зелений горошок, цвітна капуста (варені та протерті). Протипоказані білокачанна капуста, буряк, редис, ріпа, щавель, шпинат, цибуля, часник, гриби. Можуть вживатись страви і гарніри з рису, гречаної, манної круп, молочні продукти. Молоко тільки в стравах в обмеженій кількості. Вершкове масло додається в готові страви, а в натуральному вигляді – не більше 10 г на прийом. За умов діагностики хронічної ІХК акцент ставиться на гіполіпідемічні варіанти дієти, хоча їх цінність для корекції ліпідного складу крові вже давно вважається спірною [4].
Схему ведення хворого на ХЕ подано в таблиці 1 [2].

Таблиця 1. Лікування хронічного неінфекційного ентериту
Тривалість: 14-21 день. Дієта 4
Препарати: кишкові антисептики, в’яжучі, адсорбуючі, протидіарейні, пробіотики, ферментні, спазмолітики, вітаміни. Фізіотерапевтичні процедури (ультразвук, магнітотерапія)
Реабілітаційні заходи – 1 раз на рік. Санаторно-курортне лікування, санаторій-профілакторій, лікування мінеральними водами, фітотерапія
Профілактичні заходи.
Курси профілактичного лікування 2 рази на рік
Критерії бажаного результату лікування – нормалізація випорожнень, зменшення болю, диспепсичних явищ
Показання для госпіталізації – загострення хвороби
Диспансерний облік – постійний.
Критерії зняття – відсутність загострень впродовж 5 років

За сучасними концепціями лікування більшості кишкових хвороб з порушенням складу флори тонкої кишки специфічна антибактеріальна терапія не рекомендована, а її використання значно перевищує доцільність, що створює умови для формування резистентності та медикаментозної алергії. Антибактеріальна терапія показана при ХЕ, викликаних облігатною інфекцією (холера; тиф; дизентерія; інфікування Clostridium difficile, ентеротоксигенними та ентерогеморагічними Escherichia coli, кампілобактеріями, амебами) та певними факультативними патогенами (сальмонели; ієрсинії; крипто- та мікроспоридії) (табл. 2).

Таблиця 2. Антибіотикотерапія хронічних ентеритів
Клінічна ситуація
Препарат
Доза
Емпірична
Тетрациклін
0,25 г 4 р/добу, 7 днів
Левоміцетин
0,5 г 4 р/добу 7 днів
Ніфуроксазид
Капс. 0,2 г 4 р/добу
Фуразолідон, фуразонал, фурагін, фуракрилін
Табл. 0,15 г 4 р/добу 10 днів
Стафілококовий дисбактеріоз
Еритроміцин
0,2 г 4 р/добу
Крипто- і мікроспоридіоз
Ципрофлоксацин (фторхінолон)
1-3 дні
Флубендазол
800 мг 2 р/добу 5-7 днів
Ієрсиніоз
Левоміцетин
0,5 г 3 р/добу 7 днів з переходом на бісептол 480 протягом 12 днів
Протейний дисбактеріоз
Ніфуроксазид
Капс. 0,2 г 4 р/добу
Похідні 8-оксихоліну: інтестопан, ентеросептол, мексазе, мексаформ
1 табл. 3 р/добу після їди 10 днів
Стійка діарея
Невіграмон (неграм)
0,5 г 4 р/добу 5 днів з тижневою перервою повторними курсами
Кампілобактеріоз
Еритроміцин, тетрациклін, гентаміцин, фуразолідон
Гентаміцин: 40 мг в/м
4 р/добу 5-7 днів
Синьогнійна
паличка
Поліміксину М сульфат
Табл. 500 000 ОД 6 р/добу 10 днів
Гентаміцин
В/м 40-80 мг 4 р/добу
Карбеніцилін
1 г 2 р/добу в/м
Асоціація з лямбліозом
Метронідазол (трихопол)
По 0,25 г 3-4 р/добу 7 днів
Фуразолідон
По 0,15 г 4 р/добу 7 днів
Шистосоматоз
і трематодоз
Празиквантел
Кандидоз
Ністатин або леворин
Леворин: по 500 000
ОД 3-4 р/добу 7-14 днів

Більш ефективною та доцільною вважається біологічна боротьба з ентеропатогенами, яку можна вважати методом патогенетичної терапії як ХЕ, так і ІХК, оскільки за наявності діагнозу ІХК з діареєю чи синдромом мальабсорбції, яка супроводжується втратою маси тіла, завжди виявляються порушення кишкової флори, що вимагає призначення біологічних препаратів. Здійснюється це імплантацією нормальної кишкової флори [1, 8, 14, 15] (табл. 3).

Таблиця 3. Засоби біологічної боротьби з ентеропатогенами [3]
Препарат
Дія
Спосіб застосування та дози
Лактобактерії (Lactobacillus helveticus) Торгова назва: Хілак, «Merckle GmbH»/ «Ratiopharm International GmbH», Німеччина
Біосинтетична молочна кислота та її солі нормалізують кислотність шлунково-кишкового тракту; продукти обміну фізіологічних мікробів зберігають функції слизової оболонки кишки та сприяють відновленню нормальної флори; жирні кислоти поліпшують всмоктування води та електролітів; скорочується час виведення сальмонел внаслідок росту ацидофільної анаеробної кишкової флори; краплі не всмоктуються в кров
До або під час їжі з достатньою кількістю рідини (крім молока) 3 рази на добу по 40-60 крапель; тривалість лікування залежить від тяжкості хвороби.
Форма випуску: краплі для перорального застосування
Сахароміцети буларді (Saccharomyces boulardii)
Торгова назва: Ентерол 250, «Biocodex», Франція
Відновлює мікрофлору кишки; має антимікробну, протитоксинну (вироблення протеаз), антисекреторну (зниження цАМФ в ентероцитах, що приводить до зменшення секреції води та натрію) дії; підвищує продукцію IgA та інших Ig; підвищує активність дисахаридаз тонкої кишки; не проникає у системний кровотік та лімфовузли; після лікування виводиться за 3-5 днів
Дорослим по 1-2 капс. 1-2 р/добу; тривалість лікування хронічної діареї 10-14 діб; профілактика та лікування антибіотик-асоційованої діареї – разом з антибіотиками по 2 капс. 2 р/добу.
Форми випуску: порошок ліофілізований для перорального застосування по 250 мг
Bacillus clausii
Торгова назва: Ентерожерміна
«Sanofi-Synthelabo S.p.A.», Італія
Суспензія спор Bacillus clausii, які зазвичай присутні в кишці та не є патогенами; здатні синтезувати різні вітаміни, особливо групи В, що коригує дисвітаміноз; завдяки резистентності до хімічних і фізичних агентів спори проходять неушкодженими крізь шлунковий сік
Дорослі – по 1 флакону 2-3 р/добу, діти – по 1 флакону 1-2 р/добу; суспензію необхідно приймати через однакові проміжки часу.
Форми випуску: суспензія для перорального застосування по 5 мл у флаконі
Комбіновані препарати
Escherichia coli + Streptococcus faecalis + Lactobacillus acidofilus + Lactobacillus helveticus
Хілак форте, краплі по 30 або 100 мл у флаконі; «Merckle GmbH»/«Ratiopharm International GmbH», Німеччина
Фолієва кислота + ціанокобаламін + бактерії молочної кислоти
Лактовіт форте, капсули, «XL Laboratories Pvt Limited»; «Unimax Laboratories» для «Mili Healthcare Limited», Індія/Великобританія
Bifidobacterium longum + Enterococcus faecium
Біфі-форм, капсули тверді кишковорозчинні, Ferrosan, Данія
Lactobacillus acidophilus + Bifidobacterium infantis + Enterococcus faecium
Лінекс, капсули; «Лек фармацевтична компанія д.д.», Словенія
Lactobacillus acidophilus + Lactobacillus rhamnosus + Streptococcus thermophilus + Lactobacillus delbrueckii subsp. bulgaricus
Йогурт, капсули

Крім цих лікарських засобів, названих у Формулярному довіднику (Наказ МОЗ України від 14.01.09 № 14), також використовують:
  • лактобактерин 3-6 доз 3 рази/добу всередину;
  • ентероседіл по 1-2 табл. 3 рази/добу, 1 тиждень;
  • колібактерин 2-4 дози 4 рази/добу;
  • біфідумбактерин всередину 1-2 ампули, розчинені у воді;
  • ліофілізовану культуру ацидофільних паличок 2 дози 3 рази/добу;
  • автоштами біфідобактерій;
  • комплексні препарати: ацилак, біфіцид, аципол, омніфлор, омніфлорал по 10-12 доз на два прийоми, 2-3 тижні;
  • бактисубтил по 0,2 г 3 рази/добу 1 місяць;
  • бактиспорин 1-2 капсули 2-3 рази/добу 1 місяць.
Симптоматичне лікування ХЕ та ІХК спрямоване на основні клінічні синдроми, зокрема діарею, біль, мальабсорбцію, вітамінну недостатність. Проте з метою уникання поліпрагмазії слід враховувати, що у більшості випадків нормалізація флори тонкої кишки за допомогою біологічних засобів призводить до зменшення чи навіть повного зникнення вказаних синдромів і вони не потребують окремого лікування. Для ліквідації діареї призначають: препарати, що впливають на моторику тонкої кишки (лоперамід (імодіум) по 1 краплі на 2 кг маси тіла 3 рази на день або по 1 капсулі 3 рази на день; реасек табл. по 2,5 мг, 1-2 табл. на день); в’яжучі та адсорбуючі засоби (препарати вісмуту, кальцію карбонат, діосмектит, танальбін, біла глина, активоване вугілля, ентеросгель, фосфалюгель, фітопрепарати). Діосмектит (смекта) ефективно сорбує і виводить із організму віруси, патогенні бактерії, токсини, шлункові гази та солі жовчних кислот; завдяки стереометричній структурі і підвищеній в’язкості препарат має високу обволікувальну здатність щодо слизової оболонки травного каналу, запобігає водно-електролітним втратам; взаємодіє з глікопротеїнами слизу, чим посилює бар’єрну функцію слизової оболонки, захищаючи її від негативного впливу кислот, мікробів та їх токсинів.
Больовий синдром часто супроводжує діарею. У хворих на ІХК він може виходити на перше місце: виникає переважно після їжі, може бути асоційованим з підвищенням чи зниженням артеріального тиску, нападом стенокардії, переважно не має чіткої локалізації, більшою мірою залежить від кількості, ніж якості їжі, є дуже інтенсивним, що особливо на початку хвороби подеколи вимагає диференційної діагностики з гострими станами (гострий панкреатит, апендицит, гострий холецистит, кишкова непрохідність, прорив виразки тощо). Для зменшення больового синдрому найчастіше застосовують спазмолітики [7, 11] або їх комбінації з анальгетиками (табл. 4).

Таблиця 4. Спазмолітики для лікування хвороб тонкої кишки [3]
Препарат
Дія
Спосіб застосування та дози
Мебеверин
Торгові назви:
І. Мебеверин
ІІ. Дуспаталін

Синтетичний антихолінергічний засіб, міотропний спазмолітик з вибірковою дією на гладкі м’язи травного каналу; не пригнічує моторику; дія не опосередковується через нервову систему, тому антихолінергічні побічні ефекти відсутні
По 1 табл. 3 р/добу за 20 хв. до їди або по 1 капс. 2 р/добу.
Форми випуску: табл., вкриті оболонкою, по 135 мг; капс. тверді пролонгованої дії по 200 мг
Отолонію бромід
Торгова назва:
ІІ. Спазмомен
Синтетичний антихолінергічний засіб, сильний спазмолітик, блокує транспорт іонів Са2+ через мембрани клітин гладких м’язів, мускаринові і тахікінінові рецептори
По 1 табл. 2-3 р/добу.
Форма випуску: табл., вкриті оболонкою, по 40 мг
Прифінію бромід
Торгова назва:
ІІ. Ріабал
Синтетичний антихолінергічний засіб, блокує периферійні М-холінорецептори слизової оболонки ШКТ, жовчовивідних і сечовивідних шляхів та матки; що призводить до зниження тонусу ШКТ та пригнічення секреції соляної кислоти, пепсину, ферментів підшлункової залози
По 20-40 мл сиропу 3 р/добу; по 1-2 мл п/ш, в/м, в/в.
Форми випуску: табл., вкриті оболонкою, по 30 мг; р-н для ін’єкцій 7,5 мг/мл; сироп 7,5 мг/5 мл по 60 мл у флаконах
Дротаверин
Торгові назви: І. Дротаверин, Дротаверину
гідрохлорид,
Но-Х-Ша, Нохшаверин
ІІ. Долче, Дротаверин, Дротаверин форте, Дротаверин-Н.С., Дротаверин-ФПО, Дротаверину
гідрохлорид,
Но-Шпа, Но-Шпа форте,
Пле-Спа, Спазоверин

Синтетичний антихолінергічний засіб, спазмолітик міотропної дії, за властивостями близький до папаверину, але має більш сильну та тривалу дію; зменшує надходження іонізованого активного кальцію в клітини гладких м’язів за рахунок пригнічення фосфодіестерази та внутрішньоклітинного накопичення цАМФ; розслаблення гладких м’язів відбувається завдяки інактивації легкого ланцюга кінази міозину; дротаверин знижує тонус та рухову активність гладких м’язів внутрішніх органів, розширює кровоносні судини
По 40-80 мг (1-2 табл.) 1-3 р/добу; тривалість лікування індивідуальна; по 1 супозиторію 2 р/добу; парентерально в/м, в/в та п/ш по 40-80 мг 1-3 р/добу; при спазмах периферійних артерій можна застосовувати внутрішньоартеріально.
Форми випуску: табл., вкриті плівковою оболонкою, по 40, 80 мг; р-н для ін’єкцій, 20 мг/мл по 2 мл в амп.; супозиторії ректальні по 40 мг
Пінаверіуму бромід
Торгова назва:
ІІ. Дицетел
Синтетичний антихолінергічний засіб, міотропний спазмолітик. Пригнічує проникнення Са2+ в клітини гладких м’язів; не має антихолінергічних ефектів, не впливає на серцево-судинну систему
Перорально 150-200 мг/добу у 2-4 прийоми. Форма випуску: табл. по 50; 100 мг
Гіосцин бутилбромід
Торгові назви:
ІІ. Бускопан Спазмобрю
Напівсинтетичний алкалоїд красавки. Має спазмолітичну дію на гладкі м’язи ШКТ, жовчних шляхів і сечостатевої системи; не потрапляє у ЦНС, тому антихолінергічні побічні ефекти з її боку не виникають; периферійні антихолінергічні ефекти зумовлюються гангліоблокувальною дією у судинах, а також антимускариновою активністю
По 1-2 табл. 3-5 р/добу; п/ш, в/м, в/в струминно (повільно) або краплинно по 2-4 мл (20-40 мг) 2-3 р/добу; розчинити в 10-20 чи 100-400 мл 0,9 % натрію хлориду або 5% глюкози.
Форми випуску: табл. по 10 мг; р-н для ін’єкцій, 20 мг/2 мл
Комбіновані препарати
Метамізол натрію + пітофенон + фенпіверин
І. Баралгінус-Авант, табл.; ТОВ «Авант» для ТОВ «Седа-Фарм Аптека 7х7»
Реалгін, табл. або р-н для ін’єкцій; ВАТ «Лубнифарм»
Реналган, табл.; ЗАТ «Лекхiм-Харкiв»
Ренальган, р-н для ін’єкцій; Харківське ЗАТ «Бiолiк»
Спазмадол, табл.; ТОВ «Стиролбіофарм»
ІІ. Баралгінус, табл.; «Unimax Laboratories» для «Norton International Pharmaceutical Inc.», Індія/Канада
Баралгетас, р-н для ін’єкцій або табл.; «Jugoremedija», Сербiя i Чорногорiя
Брал, табл.; «Micro Labs Limited», Індія
Максиган, табл. або р-н для ін’єкцій; «Unichem Laboratories Ltd.», Індія
Спазган, табл. або р-н для ін’єкцій; «Wockhardt Limited», Індія
Спазмалгон, табл.; «Balkanpharma-Dupnitza AD», Болгарія
Спазмалгон, р-н для ін’єкцій; «Sopharma» JSC, Болгарія
Спазмогард, табл. або р-н для ін’єкцій; «Rusan Pharma Ltd», Індія
Триналгін, р-н для ін’єкцій; «Genom Biotech Pvt.Ltd.», Індія
Метамізол натрію + бензокаїн + екстракт красавки + натрію гідрокарбонат
І. Белалгін, табл.; ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ»
Дицикломін + парацетамол + кислота мефенамінова
ІІ. Но-спама, табл.; «Nabros Pharma Pvt. Ltd.», Індія
Екстракт красавки + натрію гідрокарбонат
І. Бекарбон, табл.; ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ»
Беластезин, ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ»
Екстракт красавки + фенiлсалiцилат
І. Бесалол, табл.; ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров’я»
Настойки валеріани, полину, красавки
І. Гастропін, крап.; ВАТ «Фітофарм»
Настойки валеріани, полину, м’яти перцевої, красавки
І. Гастромед, крап., Київське ОДКП «Фармацевтична фабрика»
Шлункові краплі; ВАТ «Тернопільська фармацевтична фабрика»
Ібупрофен + бензофенону гідрохлорид + дифенілацетамід
ІІ. Новіган, табл.; «Dr. Reddy’s Laboratories Ltd», Індія
Примітки: І – препарати виробництва України, ІІ – закордонні. ШКТ – шлунково-кишковий тракт.

Крім того, лікування ІХК включає препарати, які розширюють судини (пролонговані нітрати) та, відповідно, зменшують чи повністю знімають больовий синдром. Особливу увагу у таких хворих слід приділяти раціональному лікуванню супутніх ішемії кишки станів, передовсім, хронічної ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії за сучасними рекомендаціями (β-блокатори, блокатори рецепторів ангіотензину ІІ, блокатори кальцієвих каналів, інгібітори АПФ), оскільки більшість з цих препаратів має розширювальну дію на периферійні судини.
З метою нормалізації травлення і всмоктування в тонкій кишці використовують препарати, що містять нормальні компоненти травних секретів (соляна кислота, пепсин, жовч, панкреатичні ферменти). З ферментних засобів перевагу краще надавати мікрогранульованим засобам із захисним покриттям, серед яких найбільшою ефективністю відзначається креон (1-2 капсули під час або після їди 7-14 днів). Також можна призначати панцитрат (1 капсула 3 рази/добу), панзинорм (1-2 драже 3 рази/добу після їди), фестал, дігестал, ензистал, мезим-форте (препарати, що також містять жовч) по 1-2 таблетки 3 рази/добу під час або після їди.
За умови наявності діагнозу ІХК розглядається питання про доцільність призначення дезагрегантів та коректорів ліпідного метаболізму (статини), проте це питання залишається дискусійним, оскільки на наявні вже клінічні прояви такі засоби суттєвого впливу не мають, а профілактичне значення їх при ІХК також не доведено доказовою медициною. За наявності вираженого синдрому мальабсорбції завжди виникає полівітамінна недостатність, яка потребує переважно парентерального застосування вітамінів, зокрема В1, В6, В12, Е, рибофлавіну, фолієвої та нікотинової кислот. За умов супутньої гіпохромної анемії призначають препарати заліза (ферроплекс, феррокаль, конферон, ферроградумет). При важкій анемії та вираженому синдромі мальабсорбції препарати заліза вводять парентерально (феррум лек, ектофер). За умов гіперхромної В12-дефіцитної анемії призначають ціанокобаламін 500 мкг щоденно до ретикулоцитарного кризу з наступним введенням 500 мкг раз на тиждень до зникнення ознак анемії. У випадках виражених невротичних розладів у клінічній картині – нейролептики (еглоніл), транквілізатори (рудотель, седуксен), антидепресанти (амітриптилін, азафен), психотерапію, акупунктуру під контролем психотерапевта.
Фізіотерапевтичне лікування ХЕ та ІХК спрямоване на поліпшення кровотоку у тканинах, зменшення запальних змін, поліпшення всмоктування, ліквідацію больового синдрому. Цьому сприяють теплові процедури (10-15 на курс): 1) зігрівальні півспиртові компреси на колопупкову ділянку на ніч; 2) ДМХ-терапія (мікрохвилями дециметрового діапазону) на ділянку кишок (потужністю 30-40 Вт, тривалістю 10-15 хв); 3) електричне поле УВЧ на мезогастральну ділянку (80-100 Вт, тривалістю 10-15 хв); 4) електрофорез новокаїну (анестезину) на мезогастрій; 5) аплікації парафіну, грязі, озокериту на рефлекторні зони в період загострення і на мезогастрій у фазі ремісії, температурою 46-48 °С, по 30-40 хв; 6) індуктотермія на ділянку кишок [5]. Важливою складовою лікування ХЕ та ІХК поза загостренням є використання слабомінералізованих мінеральних вод (в гарячому вигляді, з розрахунку 5 мл на 10 кг маси тіла на добу, розділивши цю кількість на три прийоми за 15-20 хв до їди) впродовж 3-4 тижнів.
У хворих на ІХК вирішується питання оперативного лікування, хоча воно асоціюється з високою летальністю [10]. Крім того, такі пацієнти здебільшого літнього віку та мають декілька супутніх патологій. Планове хірургічне лікування здійснюється реконструктивними операціями (ендартеректомія, протезування тощо), накладанням шунтів, черезшкірною ендоваскулярною ангіопластикою, лазерною реканалізацією [12].
Таким чином, ведення хворих з патологією тонкої кишки (ХЕ, ішемічна хвороба тонкої кишки) вимагає передусім використання засобів патогенетичної (біологічні препарати, судинорозширювальні) та симптоматичної (спазмолітики, компоненти травних секретів, дезагреганти) терапії. Уникаючи поліпрагмазії, слід ретельно дотримуватись рекомендацій та оцінювати доцільність кожного призначення. Базисом лікування мають бути раціональні режим та дієта, фізіотерапевтичні та реабілітаційні методи. Основне навантаження у лікуванні таких хворих припадає на поліклінічну ланку медичної допомоги.

Література

1. Ардатская М.Д. Микробиоценоз кишечника и его роль в развитии и пoддержании заболеваний желудочно-кишечного тракта // Новости медицины и фармации – 2010. – № 11-12 (3331-332). – С. 10-16.
2. Наказ МОЗ України від 28.12.2009 № 1051 // Новости медицины и фармации – 2010. – № 4 (309). – Дод. – С. 1- 7.
3. Наказ МОЗ України від 14.01.2009 № 14 «Формулярний довідник із використання лікарських засобів у гастроентерології»
4. Олейник С.Ф., Зубова Р.Ф. Ответ на замечания профессора Б.В.Ильинского // Кардиология. – 1966. – № 2. – С. 91-94.
5. Панчишин М.В., Жакун І.Б. Фізіотерапевтичні методи лікування хвороб внутрішніх органів. – Львів: ЛНМУ, 2001. – 58 с.
6. Свінцицький А.С. Діагностика та лікування поширених захворювань органів травлення. – Київ: ТОВ «ДЕГ ЛТД». – 2004. – 240 с.
7. Ткач С.М. Сравнительная эффективность различных спазмолитиков при синдроме раздраженного кишечника // Здоров’я України. – 2010. – № 8 (237). – С. 51.
8. Ушкалова Е.А. Роль пробиотиков в гастроэнтерологии // Здоров’я України. – 2007. – № 20 (1) додатковий. – С. 50-51.
9. Харченко Н.В., Бабак О.Я. Гастроентерологія. – Київ, 2007. – 720 с.
10. Jain P., Gandhi V., Marar S. et al. Chronic abdominal pain – a radiological solution. J. Assoc. Physicians India 2010; 58: 50-53.
11. Evangelista S. Quaternary ammonium derivatives as spasmolytics for irritable bowel syndrome. Curr. Pharm. Des. 2004; 10(28): 3561-3568.
12. Radonak J., Lakyova L., Toporcer T., Bober J. Mesenteric ischemia-late diagnosis or managed disease? Rozhl. Chir. 2010; 89 (4): 242-246.
13. Spinelli A. Irritable bowel syndrome. Clin. Drug Investig. 2007; 27 (1): 15-33.
14. Vandenplas Y., Brunser O., Shaewska H. Применение Sacharomyces boulardii у детей // Новости медицины и фармации – 2010. – № 11-12 (3331-332). – Р. 6-7.
15. Visich K.L., Yeo T.P. The prophylactic use of probiotics in the prevention of radiation therapy-induced diarrhea. Clin. J. Oncol. Nurs. 2010; 14 (4): 467-473.
Поділитися з друзями:

Партнери

ЛоготипЛоготипЛоготипЛоготип