Розділи: Фармаконагляд |

Аналіз моніторингу побічної дії ліків у Харківській області за 2007 рік

С.М. Дроговоз, Л.В. Деримедвідь, Г.М. Сіроштан, Державний фармакологічний центр МОЗ України, м. Київ

Ббезпека фармакотерапії, важливою складовою якої є профілактика та корекція побічних реакцій ліків (ПРЛ), – одне з актуальних завдань сучасної медицини та фармації. 
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у світі ПРЛ спостерігаються у 10-15 осіб із кожної сотні госпіталізованих. Згідно з даними літератури, ПРЛ зустрічаються у 10-20% населення, у 3% випадків є причиною для звернення до лікарів, у 5% – причиною госпіталізації, у 3% – приводом до інтенсивної терапії, у 12% випадків призводять до подовження строків перебування у стаціонарі, у 1% є причиною летальності. За останнім показником ПРЛ посідають п’яте місце після серцево-судинних, онкологічних, легеневих захворювань і травм.
В Україні з 1996 р. активно працює система фармакологічного нагляду, яка відповідно до міжнародних вимог здійснює збір та аналіз спонтанних повідомлень про ПРЛ, що спостерігаються у пацієнтів лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ). Із 2001 р. Україна стала дійсним членом Міжнародної організації з моніторингу ПРЛ, що працює під егідою ВООЗ. 
Згідно з Указом Президента України № 1694/2005 «Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров’я» від 06.12.2005 р. та Наказом МОЗ України № 898 «Про затвердження Порядку здійснення нагляду за побічними реакціями лікарських засобів, дозволених до медичного застосування» від 27.12.2006 р., функції нагляду за ПРЛ покладено на Державне підприємство «Державний фармакологічний центр МОЗ України» (ДФЦ). ДФЦ провадить нагляд за ПРЛ, залучаючи лікарів усіх ЛПЗ (незалежно від форм власності й підпорядкування) та виробників лікарських засобів (ЛЗ) або їхніх представників. ДФЦ отримує інформацію про ПРЛ за допомогою спонтанних повідомлень, активного моніторингу стаціонарів, рецептурного моніторингу, метааналізу.
У Харківській області моніторинг ПРЛ здійснюється з 2000 р. За цей час до регіонального відділення ДФЦ МОЗ України надійшло близько 5000 карт-повідомлень про випадки ПРЛ. Найбільш активно надходили повідомлення про випадки ПРЛ у 2007 р. 
Із січня по грудень 2007 р. до регіонального відділення ДФЦ було подано 1320 карт-повідомлень про випадки ПРЛ, з яких 79,3% передано для подальшого аналізу до головного офісу ДФЦ МОЗ України. На жаль, аналіз карт, поданих ЛПЗ, показав, що 35% цих документів потребували уточнення. Так, не завжди вказувався номер амбулаторної карти, не були зазначені виробники ЛЗ, а також серії та схеми застосування препаратів; не завжди надавалася повна інформація про наявність супутніх захворювань та додаткову фармакотерапію. 
У результаті аналізу отриманих повідомлень було виявлено, що випадки ПРЛ у 2007 р. частіше реєструвалися серед жінок, аніж серед чоловіків (рис. 1). Причому це співвідношення (1,5:1) було вищим як серед ЛПЗ обласного підпорядкування, так і серед ЛПЗ районів Харківської області (рис. 2-3). Водночас серед ЛПЗ міста такої чіткої залежності не спостерігалося (рис. 4). Також не було встановлено залежності між кількістю надісланих карт-повідомлень про випадки ПРЛ та сезоном року.
Аналіз розподілу випадків ПРЛ (%) у ЛПЗ м. Харків та Харківської області у 2007 р. залежно від віку показав, що найбільша кількість випадків ПРЛ реєструвалась у хворих віком 40-49 та 50-59 років (рис. 5). Подібна закономірність також спостерігається в інших областях України, що відповідає характеру метаболічних змін у пацієнтів цих вікових груп.
Під час аналізу зареєстрованих випадків ПРЛ у ЛПЗ районів Харківської області та м. Харків було встановлено, що найчастіше ПРЛ відмічалися при призначенні ЛЗ, що впливають на серцево-судинну систему, антибактеріальних ЛЗ та нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) (рис. 6-7).
Разом із тим серед ЛПЗ обласного підпорядкування найчастіше ПРЛ спостерігалися при призначенні серцево-судинних, психотропних, антибактеріальних та протипухлинних ЛЗ, що зумовлено специфікою надання спеціалізованої медичної допомоги в цих ЛПЗ (рис. 8).
Аналіз груп ЛЗ за класифікацією АТС показав, що основні випадки ПРЛ у м. Харків та Харківській області припадають на ЛЗ таких груп: С09 – ЛЗ, що впливають на ренін-ангіотензинову систему (переважно еналаприл); С04 – периферичні вазодилататори (переважно препарати нікотинової кислоти та її похідних); С07 – β-адреноблокатори (головним чином пропранолол); C08C – антагоністи кальцію з переважною дією на судини (амлодипін); J01 – антибактеріальні ЛЗ для системного застосування (переважно цефтріаксон, амоксицилін, лінкоміцин та ципрофлоксацин); М01 – протизапальні та антиревматичні ЛЗ (головним чином диклофенак натрію, ренальган); N05A – антипсихотичні ЛЗ (галоперидол, периціазин, хлорпромазин).
Із групи L01 (протипухлинні ЛЗ) найчастіше ПРЛ викликали аналоги іприту (циклофосфамід), антрацикліни (доксорубіцин), похідні подофілотоксину (етопозид) та сполуки платини (цисплатин), а з-поміж ЛЗ, що впливають на центральну нервову систему, – ЛЗ із груп N01 (анестетики) (кетамін, лідокаїн, прокаїн) та N06BX (психостимулювальні та ноотропні ЛЗ) (вінпоцетин). 
Серед усіх випадків ПРЛ 75% становили побічні реакції, зазначені в інструкціях про медичне застосування ЛЗ. Це були системні та місцеві алергічні реакції (37%), сухий кашель при використанні інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (19%), порушення з боку травної системи (9%), розлади з боку нервової системи (7,2 %). Слід зазначити, що найбільше випадків ПРЛ спостерігалося при монотерапії (переважно еналаприлом, нейролептиками та протипухлинними ЛЗ) (37%). За умови додаткової фармакотерапії з використанням до п’яти супутніх ЛЗ частота ПРЛ становила 32%, до трьох супутніх ЛЗ – 18%, до семи супутніх ЛЗ – 9%, більше семи супутніх ЛЗ – 4% (рис. 9). 
Насичення фармацевтичного ринку України переважно відбувається не шляхом надходження оригінальних препаратів, а за рахунок генериків. На жаль, лікарі не завжди звертають увагу на діючі речовини препаратів, що призводить до призначення одному й тому самому хворому однакових ЛЗ під різними торговими назвами (наприклад, кількох препаратів диклофенаку натрію або еналаприлу). Це, у свою чергу, спричиняє посилення дозозалежної ПРЛ і негативно впливає як на стан хворого, так і на собівартість фармакотерапії. Крім того, корекцію ПРЛ не завжди проводять адекватно: часто лікарі одночасно застосовують два-три антигістамінних ЛЗ та кілька препаратів глюкокортикостероїдів. У низці випадків при пероральній фармакокорекції спостерігається одночасне призначення з антиалергічними препаратами сорбентів, що, звісно, не може сприяти покращанню стану хворого. Разом із тим порівняно з попередніми роками відмічається зменшення кількості випадків необґрунтованої поліпрагмазії та підвищення якості надання інформації про випадки ПРЛ.

Поділитися з друзями:

Партнери

ЛоготипЛоготипЛоготипЛоготип